GENDER COMPONENT IN D. TRUMP AND H. CLINTON POLITICAL SPEECHES (ON THE MATERIAL OF ALLUSIONS)
GENDER COMPONENT IN D. TRUMP AND H. CLINTON POLITICAL SPEECHES (ON THE MATERIAL OF ALLUSIONS)

Summary/Abstract: Стаття присвячена лінгвокогнітив- ному аналізу алюзії, а також дослідженню прагматичного потенціалу стилістичних засобів її вираження у передвиборчих промовах кандидатів у президенти США Д. Трампа та Х. Клінтон. Політичний англомовний дискурс на сучасному етапі експлуатує та послідовно закріплює за чоловіками лінгвістичні характеристики домінування, лідерства, активності, публічності, раціональності і сили волі, а за жінкою – образ нерішучості, пасивності, залежності, відсутності логічного мислення й прагнення до досягнень. Гендерна диференціація репрезентована значною мірою на фонологічному та дискурсивному і меншою мірою – на лексичному та синтаксичному рівнях. Гендерні особливості політичної промови добре прослідковуються на матеріалі алюзій, оскільки натяки, посилання на загальновідомі факти якнайкраще характеризують доповідача з позиції статі. Алюзії слугують для збагачення промови, підвищення рівня її експресивності. В американських політичних публічних промовах алюзія слугує засобом створення інтертексту, що представляє собою стиснуту інформацію, отриману з тексту-джерела. Алюзивна одиниця додає новий смисл, встановлює паралелі. Завдяки алюзії з’являється нова, додаткова інформація з уже відомого образу – прецедентного імені, ситуації чи тексту, який дійсно важко чітко розділити на суто “чоловічий” чи “жіночий”, оскільки політичний дискурс диктує свої правила, і опоненти зобов’язані дотримуватися формату передачі, вимог побудови виступів, ведення полеміки. Передвиборчі промови кандидатів є приблизно однаково емоційно забарвленими, при цьому мова Д. Трампа звучить більш агресивно, а висловлювання Х. Клінтон не завжди переконливі, не підкріплені об’єктивними даними. Алюзія у політичних промовах у прагматичному плані виконує функцію переконання електорату, допомагає змінити сприйняття аудиторією тих фактів і подій, які можуть викликати антипатію. Акцентує увагу як на важливих, так і на другорядних деталях, іноді витісняючи головне на задній план. Най- частіше алюзія в політичному дискурсі простежується в таких аспектах як діяльність і приватне життя політиків та їхнього оточення, економічна і політична діяльність владних структур та політичних партій, вибори, воєнні кампанії, засоби нападу і захисту, терористична чи антитерористична кампанія, висвітлення переговорів, самітів у ЗМІ, шпіонаж тощо. Це свого роду засіб семантичного маніпулювання, завданням якого є формування світогляду реципієнта, вплив на його свідомість і керування поведінкою.

• Details
• Contents